Довідка

Зеньков

(Зинькив) — уездн. г. Полтавской губ., при р. Ташанской Груни, в 76 вер. от губ. г., на плоской возвышенности. Упоминается впервые в нач. XVII в. (1604). С 1649 г. был сотенным местечком и принадлежал первоначально к полтавскому, а потом к гадячскому полку. В 1658 и 1659 г. к З. без успеха подступал Выговский. Карл XII встретил здесь новый 1709-й г. В 1781 г. З. назначен уездным городом и причислен к Черниговскому наместничеству, а в 1803 г. перечислен в Полтавскую губ. В З. числилось жителей:
——————————————————————————————————————————
|             | 1783 г.                 | 1862 г.                       | 1891 г.                                 |
|             |————————————————————————————————————–|
|             | По Шафонскому   | Пам. кн. Бодянского  | Стат. пер.       | Календ.        |
|—————————————————————————————————————————-|
| муж.     | 3596                     | 5117                          | 4590               | 6973             |
|—————————————————————————————————————————-|
| жен.     | 3616                     | 4693                          | 4787               | 7500             |
|—————————————————————————————————————————-|
| Итого   | 7212 *)                  | 9810                          | 9377 **)           | 14473           |
——————————————————————————————————————————
*) Кроме дворян
**) В том числе евреев в 1891 г. 884 д.
Домов: каменных 23, деревян. 1604, мазанковых 185, всего 1812 (в 1783 г. 1092). Женск. прогимн., городск. 2-х-клас. и приход. учил. (в 1783 г. было 7 школ); православн. црк. 5, евр. синагога; торгов. помещений, жилых 24, нежилых, 107, складов, амбар, и т. п. 21, мелких промыш. завед. 76, завод. восковосвеч. 2, пивовар. 1 (в 1783 г. 4), паров. крупч. млнц. 1, топчак 1 (в 1783 г. было водян. млнц. 8, сукновал. 3), крахм. зав. 1, канат. 2, кузниц 19 (в 1783 г. 14), кирп. заводов 2. Производство заводов — 152526 руб., при 80 рабочих. Ветрян. млнц. 10 (в 1783 г. 6). В году 6 ярмар., из которых сравнительно более значительна Покровская (1 окт.), по сбыту кустар. изделий. З. в торговом отношении не имеет значения, вследствие отдаленности от железн. дорог. Как и в 1783 г., земледелие преобладает в занятиях городских обывателей; из кустарных производств по-прежнему более значительно кожевенно-сапожное, но кожи местной выделки пригодны лишь для дешевой обуви. Несколько шапошников заготовляют меховые (овчинные) шапки и продают на ближайших ярмарках. Прежде производилась довольно значительная торговля простым холстом и продуктами пчеловодства, но в уезде эти отрасли промышленности упали вследствие малоземелья и хозяйственного оскудения.
Зеньковский уезд — на северо-восточной окраине Полтавской губ., на водоразделе Псёл — Ворскла, граничит с Ахтырским и Лебединским у. Харьковской губ., по течению р. Ворсклы. Площадь определяется, по Стрельбицкому, 205990 дес., а по данным отчета о межевании губ. 209467 дес. По сев., вост. и южн. окраинам уезда, вдоль правого берега р. Ворсклы, тянется более или менее широкая полоса, высотою 80-87 саж. над уров. моря; по южной гран. и сев. окраине возвышенности понижаются от 84-75 саж., середина же уезда представляет слабо выраженную котловину, не выше 76 саж. По склонам котловины овраги, балки и мелкие речки вливаются в Грунь и Ташань, проходящие поперек уезда с СВ на ЮЗ, а Ворскла проходит по вост. границе. Остальные речки Грунь, Черкес, Човновая, верховья Голтв и др. скорее имеют вид балок. Площадь уезда имеет главное падение с СВ на ЮЗ. Ничтожная часть уезда, прилегающая к Ворскле, принадлежит к ее бассейну; большая же часть площади относится к бассейну р. Псла. Поверхность уезда перерезана множеством более или менее глубоких и с крутыми скатами балок, всегда направленных перпендикулярно к рекам. Дно иных балок имеет постоянно ручейки, составляющие подспорье для водопоя, так как, за исключением Ворсклы и отчасти Ташани, остальные речки часто совсем пересыхают. По геологическому исследованию губернии, в пределах З. уезда, из полезных ископаемых поименованы: а) торфяники сухие луговые между Великими-Будищами и Мискими-млинами на пространстве 10 кв. вер., на правой стороне заливной долины р. Ворсклы, а также в долине р. Ташани выше с. Комышей залегающий торф принадлежит, по анализу, к лучшим сортам землисто-волокнистого торфа. б) Гончарные глины между Вел. Будищи и Куземиным, площадь в 200 кв. вер. по р. Ворскле, и до 100 вер., по Ташани и Груни, а в окрестностях м. Куземина и с. Комышей мелкий белый песок годен для стеклянного производства; между глинами же встречаются каолиновые и фарфоровые с другими примесями. В почвенном отношении, по исследованию проф. Докучаева, наблюдаются различия: суглинистые черноземы (чернозем плато, степной, горовой чернозем) занимают значительную часть территории уезда. Наибольшего распространения они достигают в юго-зап. части, при чем мощность чернозема (от 4-5′) постепенно уменьшается по направлению с В на З. Содержание гумуса 6-7%. Супесчаные черноземы (чернозем пологих склонов, долинный чернозем) развиты вдоль сев.-зап. и сев. границ степного чернозема, образуя полосу шириною от 11/2-3 вер., и занимают весьма отлогие склоны к речным долинам. Мощность этих черноземов от 2’8″ до 4’5″, содержание гумуса 5,1-5,9%. Песчанистые черноземы занимают сравнительно небольшую полосу по нижнему течению р. Ташани, служат непосредственным продолжением предыдущих и имеют мощность 2’6″ — 3″, содержание гумуса от 3-3,97%. Лесные земли (суглинки и супеси) встречаются как на широких ровных водораздельных пространствах, так и в речных долинах, полосами различной ширины, вдоль правых древних берегов речных долин Ворсклы, Груни-Черкеса и Ташани. Суглинки более темные заключают гумуса 4-5%, светло-серые 2,19-4,92%. Переходные земли (черноземно-лесные, лесостепные) лежат на границах распространения черноземов и лесных земель, занимая довольно значительное пространство во всех районах. Мощность пласта не ниже 3’2″ до 4’9″, содержание гумуса 3-5%. Луговые земли отличаются крайней изменчивостью и непостоянством: рядом встречаются и тяжелые глинистые или иловатые почвы, и супесчаные и сыпучие песчаные. Некоторые заняты густым лесом, среди которого попадаются открытые луговые пространства. Пески: большая часть сыпучих песков находится по левую сторону р. Ташани-Груни; эти пески совершенно бесплодны. Рыхлые пески не столь бесплодные находятся по левую сторону долины р. Ворсклы. Граница сыпучих песков в последние 15 лет подвинулась к югу и юго-западу на целую версту вследствие уничтожения произраставших лесов. Засыпание полей песком совершается весьма быстро. Количество удобной земли по окладным книгам (1882) 191469 дес., из которых принадлежит: дворянам 32,98%, духовенству 1,51%, казне 0,35%, купцам 1,53%, мещанам 1,72%, евреям 0,65%, казакам 47,20%, крестьянам 7,84%, др. владельцам 1,78% [Остальные 4,43% удобной земли не подвергались обложению, так как не выяснено, в чьем владении находятся.]. По угодьям: усадебной земли 6,9%, пахотной 66,3%, выгонов 2,5%, сенокосов постоянных 6,0%, лесных зарослей 14,4%, прочих угодий (преимущественно кустарник по болоту с сенокосом) 1,2%, остальные земли неудобные. Число жителей в уезде (1891 г., кроме города) 134925 д. об. п. (в 1862-109773), в том числе дворян 1618 д., духовенства 1040 д., почетных граждан 37 д., купцов 180 д., мещан 2396 д., казаков 91588 д., крестьян 27769 д., военного сословия 9190 д., иностранцев 7 д., других 15 д. По вероисповеданиям: православных 134232 д., католиков 11 д., раскольников 13 д., евреев 669 д. По статистической подворной переписи (1882 г.), из общего числа 20931 хозяев сельского сословия не имели рабочего скота 42%, имели 1 штуку 21,3%, от 2 до 3-20%, от 4 до 6-13,2%, 7 и более — 3,5%. В 1890 г. значилось в З. у. заводов: 1 пив. с производ. на 4200 р., 2 кирпичных — на 920 р., 62 маслобойни — на 1650 р. и 80 кузниц — на 1000 р. По описанию Шафонского (1783-84), в З. у. было у помещиков и казаков 170 винокурен с 479 котлами (вместимостью от 2-20 пд. затора), 2 пивоварни, мельниц водяных: мучных 230 поставов (на 38 плотинах), толчей 68, сукновальных 8, черепичный завод, 5 селитряных заводов, производивших в год до 3000 и более пд. селитры, которую заводчики поставляли на Шостенский пороховой завод и в Москву, в артиллерийскую контору. Некоторые селитрозаводчики, сверх того, производили селитроварение на арендном праве в разных местах Малороссии и Екатеринославского наместничества. По количеству мелких кустарей, З. у. занимает первое место в губернии. Более распространены промыслы: гончарный, колесно-тележный и сапожный. Значительное число гончарной глазированной посуды, а также телег и колес находит сбыт в Новороссийском крае, но при отсутствии организации сбыта изделий и кустарно-промышленного кредита положение промыслов весьма неудовлетворительно; техническому их развитию мешает отсутствие кустарно-ремесленных школ и ничтожное число грамотных кустарей. Часть малоземельного рабочего населения уходит для работ на сахарные заводы Харьковской губ.; более значительное число отправляется ежегодно в Новороссийский край и в Крым для земледельческих работ. В 1886 г. в З. у. было выдано письменных видов для отлучек: годовых 802, полугодовых 1375, краткосрочных 4624, итого 6799. Главным занятием массы сельского населения служит хлебопашество на собственной и наемной земле. При чрезвычайно значительном числе малоземельных хозяев, погодный наем земли для многих служит единственным источником пропитания. По подворной переписи (1882) регистрирован наем пахотной земли за деньги 8831 дес., испольно и под отработки натурою 9003 дес. Преобладание натуральных способов уплаты обусловливается отсутствием наличных денежных средств у нуждающихся безземельных и малоземельных пахарей. Еще в прошлом веке З. у. славился обилием садов и большой торговлей фруктами. В настоящее время садоводство в упадке, вследствие отсутствия технических занятий и примитивности культуры; множество старых деревьев вырублено; сады обращены в усадебные участки. Затраты уездного земства для начального народного образования:
—————————————————————————————-
|               |             |                | Денежный расход           |
|               | Число   | Учащ. об. |—————————————-|
|               | учил.    | пола.       | В руб.    | % уездн. зем. |
|               |             |                |               | бюдж.             |
|—————————————————————————————|
| 1867 г.   | 24         | 970          | 2400       | 18,1%             |
|—————————————————————————————|
| 1891 г.   | 35         | 2403        | 13155     | 9,0                  |
—————————————————————————————-
В уезде 4 земских врача, 20 фельдшеров, 2 акушерки, 4 приемных покоя. Земские расходы на медицинскую часть в 1891 г. простирались до 15084 р. 31 к. (около 11% бюджета). С 1890 г. уездное собрание разрешило приобретать сенокосные косы за счет земства и перепродавать обывателям по заготовительной цене, в 1892 г. выписано до 1500 кос.

 

Христо-РІЗДВЯНА ЦЕРКВА

м. Зіньків

b7097273У місті Зінькові до жовтневих подій 1917 року було вісім храмів, побудованих в різні часи. Всі ці храми були знищені радянською владою. Останній у часі, Христо-Різдвяний, пристосований для богослужінь в роки Великої Вітчизняної війни, був закритий безбожною владою в 1959 році …

Ініціатором відродження православного приходу в Зінькові став колишній староста, Яків Мусійович Цюпак, який дивом залишився живий після усіляких репресій і гонінь на віру. У 1988 році, відразу ж після святкування 1000-річчя Хрещення Русі, Яків Мусійович згуртував ініціативних людей і зареєстрував “двадцятку” громадян, жителів Зінькова. Молитовного приміщення для новоствореної громади в місті не знайшлося, незважаючи на численні клопотання.Колишній храм, який використовував автопарк, віруючим не віддали, священика теж на перших порах не було.

За клопотанням віруючих Зінькова, Високопреосвященним архієпископом Полтавським і Кременчуцьким Савою в 1990 році для відродження духовного життя в місті був визначений протоієрей Іоанн Костянтинович Бабич. Але проблема з приміщенням залишалася невирішеною: молилися під відкритим небом, у дворі того ж Якова Цюпак.

Настоятель Іоанн Бабич порушив клопотання перед міською владою про виділення земельної ділянки під будівництво тимчасової церкви. І відразу ж після отримання землі будівництво Христо-Різдвяного храму (тимчасового) почалося. Це приміщення було освячено в 1990 році, на свято Пимена Великого.

У наступному, 1991-му році, 21 травня, на свято апостола Іоанна Богослова, правлячий архієрей освятив хрест і перший камінь у будівництво нового основного (постійного) храму міста Зінькова.

Будівництво церкви велося за проектом її настоятеля протоієрея Іоанна Бабича і під його керівництвом. Основні пожертвування на зведення храму давало населення міста та району. Свою лепту в будівництво внесли майже всі підприємства Зінькова. Незначні кошти виділили також міська і районна держадміністрації. ПМК на чолі з начальником М. М. Ярошем допомагало будматеріалами за низькими цінами, а іноді надавало їх навіть безкоштовно.Транспортом, щебенем і піском забезпечували будівництво Зіньківські дорожні підприємства (начальники С. А. Косяк і М. Ф. Товстун). Фінансову підтримку надали народний депутат України М. П. Ковалко і громадянин Росії, уродженець міста Зінькова Н.В. Симоненко. Постійний вагомий вклад протягом всього будівництва храму вносив голова райдержадміністрації В. В. Семенюта.

Вісім років велося будівництво храму. І ось в 1998 році, 4 жовтня, на свято святителя Димитрія Ростовського, митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій з великим сонмом духовенства урочисто здійснив освячення новозведеного Христо-Різдвяного храму міста Зінькова.

Державним актом за церковною громадою закріплено 0,75 га землі на головній вулиці міста, на якій і споруджена церква. Храм огороджений по всьому периметру цегляною огорожею з кованими металевими гратами. Зі сходу і заходу огорожі – двоє трикупольних арочних воріт з білої цегли, з південного боку – водяна капличка. На території храму планується також побудувати двоповерховий церковний будинок, а в лівому крилі огорожі, зі східного боку, встановити пам’ятник – хрест загиблим православним у всіх війнах.

Підтримка храму, як і його зведення, здійснюється на пожертвування прихожан. Незавершені ділянки на його території добудовуються в основному з доходів храму і за рахунок знов-таки незначних пожертвувань окремих громадян і підприємств. Часто парафіяни самі приймаються за різні будівельні роботи безкоштовно виконують їх.

При Христо-Різдвяної церкви діє недільна школа, заняття якої проводяться (тимчасово) у приміщенні храму, на хорах, щосуботи, а іноді й серед тижня. Уже шість років працює при Зіньківському храмі парафіяльна бібліотека (теж у приміщенні церкви), яка містить понад 300 примірників духовної літератури.

Активно діє Зіньківське відділення Молодіжного братства імені Козельщинської ікони Божої Матері: займається благодійністю, допомагає самотнім і старим, здійснює опіку над місцевим дитячим будинком інвалідів. Старше братство, учні в духовних і світських закладах, під керівництвом настоятеля ведуть катехизаційну роботу: виступають з лекціями, пропагуючи християнський спосіб життя, у тому числі в пресі, дають концерти та вистави на церковно-виховну тематику, ведуть боротьбу з сектантами.

Христо-Різдвяний громада надає посильну допомогу нужденним в ній, організовує паломницькі поїздки по святих місцях, підтримує новостворені церковні громади, допомагає проведення літнього молодіжного братського табору молитви і відпочинку, фінансує поїздки делегатів від братства на молодіжні форуми.

Церква на чолі з настоятелем активно бере участь у громадському житті міста та району: молитовно проводжає призовників до лав Української армії, служить молебні для вчителів і школярів перед початком і закінченням навчального року. А на кожне Різдво, в храмовий день, ось вже 12 років проводяться благодійні концерти та проповіді в районному будинку культури, виступи в різних заходах міста та району, що піднімає авторитет і місцевого храму, та Української Православної Церкви в цілому. Цього дня також обов’язково відбувається богослужіння в Свято-Олексіївської каплиці (у Зіньківському дитячому будинку інвалідів).

——————————-

АДРЕСА ХРАМУ:

38100, Полтавська обл.,

м. Зіньків

Настоятель: протоієрей Іоанн Бабич

матеріал взятий з сайту: http://pravoslavie.poltava.ua