1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (ще ніхто не проголосував, станьте першим!!!)
Loading ... Loading ...

Реформи та реформатори

565598afd8ce75df

 Для того, щоб зупинитися нам на одній із сьогоднішніх реформ – територіально-адмі­ністративного устрою та місце­вого самоврядування, – хочемо перегорнути сторінки історії рівно на сто років назад і при­гадати, а якими ж вони, ті ре­форми, були понад вік тому, після революції, яку ми знаємо, як Велика Жовтнева? Не секрет, що кожна зміна влади неодмін­но тягне за собою і цілу низку реформ, нібито направлених на благо народу, щоправда, без уточнень якого саме – панівного класу чи «пролетарів». Часто- густо реформи, можливо дещо переінакшені, мають здатність повторюватися.

… Про неї, за часів більш пізньої радянської влади, ніде не згадували, але вона була – пролетарська статева рефор­ма, або її ще було прийнято на­зивати сексуальною револю­цією. Коли, відправивши на той світ усю царську родину, нова Країна Рад взяла бразди прав­ління у свої руки, у суспільстві запанували кардинальні зміни.

Уже 19 грудня 1917 року Ленін підписав декрет «Про відміну шлюбу» і скасував покарання за гомосексуалізм. Популярною у ці часи стає теорія «склянки води», тобто у коханні, як і у склянці води, нікому відмовля­ти не слід. Відносини між чо­ловіком і жінкою зводилися до тваринних потреб. Чи не тому стала на заваді більшовикам і церква, яка засуджувала розпу­сту? У ті роки молода Країна Рад замайоріла лозунгами типу: «Жінки, дружіть із кохан­цями свого чоловіка», «Гарна жінка сама підбирає підходящу коханку своєму чоловікові, а чо­ловік рекомендує дружині своїх товаришів»…

Наприкінці 1924 року всі почали жваво обговорювати, в тім числі і у засобах масової інформації, незвичайне явище – часті демонстрації організації «Геть сором!». На початку 20-их років масово стали з’являтися ідейно одержимі люди, які го­лими розгулювали по вулицях, викрикуючи, що сором – це буржуазне минуле. І от що дивує, «голі» демонстрації про­водили не через безсо­ромність чи розкріпаченість людей, а з фундаментальним ідеологічним обгрунтуванням. «Одяг носять буржуї, які нажи­лися на експлуатації. Ми не буржуї, тому повинні відмови­тися від одягу». Якщо таких пе­реконань не вистачало,то,як ще один аргумент, стали вико­ристовували ідеї дарвінізму: людина, мовляв, пішла від мав­пи, а мавпа – тварина, а тва­рини не носять одяг, значить ми теж не повинні носити одяг.

У Москві демонстранти пройшли голими по Червоній Площі з червоними пов’язками через плече, вимагаючи від решти членів суспільства при­єднатися до них. Ідейним натх­ненником цих голих пролетарів був вірний син ленінської партії і близький друг Троцького Карл Радек, який і очолив колону роздягнутих маршируючих. Між іншим, і по своїй квартирі Карл розгулював голим-голіс- іньким, лякаючи своїм вигля­дом малолітніх дітей своєї сес­три, з якою жив.

Наймасовішими були де­монстрації у 1924-1925 роках, участь в них взяло понад 10 ти­сяч чоловік! Окрім Москви де­монстрації під гаслом «Геть со­ром!» проходили в ряді міст, серед яких був і Харків.

У грудні 1919 року в Петрог­раді річницю декрету «Про відміну шлюбу» відзначили па­радом лесбіянок. Троцький у своїх спогадах стверджує, що на цю новину Ленін радісно відреагував: «Тактримати, товариші!».

На іноземців такі зміни здійснювали шокуючий вплив. Один з них, бельгійський кон­сул в Росії Жозеф Дуй’є прига­дував, як при покровительстві радянської влади організову­валася організація «Геть со­ром!». Документів про організацію майже не збереглося, лише – спогади очевидців.

Переглядаючи усе це у ме­режі Інтернет, дякуючи, пере­дусім, іноземцям, які зафільмували та занотували збочен­ня перших десяти років ра­дянської влади, що були підігнані під красиві гасла, навіть не віриться, що таке було.

У ті часи «крилатий ерос революції» широко возвеличу­вався революційними поета­ми-бунтарями, викликаючи бродіння не тільки у головах, але і в штанях громадян. На­слідком цих ідей стала легалі­зація самих одіозних форм шлюбу та сім’ї – від гомосексу­альних і потрійних до комун, у яких добровільно жили по 10 чоловік, які гуртом вели і господарську, і статеву діяльність, постійно змінюючи своїх партнерів. Так, комсомо­лець заводу «Серп і молот» пи­сав у журналі «Смена»: «Поло­вой вопрос просто разрешить в коммунах молодежи. Если вы не хотите жить, как ваши отцы, если хотите найти удовлетворе­ние решения вопроса о взаи­моотношении полов, стройте коммуну рабочей молодежи». Ось так, і спробуй молодій цнотливій особі не погодитися з цим закликом, відразу ска­жуть, що міщанка, а чи випуск­ниця інституту благородних дівиць, а цього боялися в ті роки , як ми сьогодні звинува­чення у непатріотизмі.

Написаному можна не віри­ти, але ж можна переглянути документальну хроніку, де жінки та чоловіки-танцюристи по­вністю голими викадрелюють на сцені.

А коханка відомого револю­ційного поета Володимира Маяковського позує на фотокамеру у зовсім прозорій сукні, під якою немає білизни.

Мало того, пошесть зі сто­лиці негайно перекинулася в провінцію. Ось витяжки з дек­рету Саратовської губернської ради народних комісарів про відміну приватного володіння жінками: «Законний шлюб, що мав місце до останнього часу, безсумнівно був продуктом тієї соціальної нерівності, яку тре­ба вирвати з коренем в Ра­дянській Республіці. Дотепер законні шлюби служили серй­озною зброєю в руках буржу­азії в її боротьбі з пролетаріа­том, завдяки цьому всі кращі екземпляри прекрасної статі були власністю буржуїв імпер­іалістів і такою власністю не могло не бути порушене пра­вильне продовження людсько­го роду. Тому Саратовська Гу­бернська Рада Народних Комі­сарів за погодження з Виконав- чим комітетом губернської Ради Робочих, Солдатських і Селянських Депутатів постано­вила:

§ 1.3 1 січня 1918 року ска­совується право постійного во­лодіння жінками, які досягли 17 років і до ЗО років.

§ 2. Дія цього декрету не по­ширюється на заміжніх жінок, які мають п’ятеро чи більше дітей.

§ 3. За колишніми власни­ками (чоловіками) зберігаєть­ся право на позачергове кори­стування своєю дружиною.

Примітка: У випадку незго­ди колишнього чоловіка у втіленні цього декрету в життя, він позбавляється права нада­ного йому цією статтею.

§ 4. Всі жінки, які підпада­ють підданий декрет, вилуча­ються із приватного постійно­го володіння і оголошуються надбанням всього трудового народу.

§ 5. Завідування відчужени­ми жінками надається Рад. Роб. Солд. і Селян. Депутатів Губер­нських, Повітових і Сільськихза належністю.

§ 7. Громадяни чоловіки ма­ють право користуватися жінкою не частіше чотирьох разів на тиждень і не більше 3- ох годин при дотриманні умов, вказаних нижче.

§ 8. Кожен член трудового народу зобов’язаний відрахо­вувати від свого заробітку 2% в фонд народного покоління.

§ 9. Кожен чоловік, який бажає скористатися екземпля­ром народного надбання, пови­нен представити від робітничо- заводського комітету або про­фесійного союзу посвідчення про приналежність до трудово­го класу.

§ 10. Чоловіки, які не нале­жать до трудового класу мають право скористатися відчужени­ми жінками при умові сплати щомісячного внеску, зазначено­го в §8 в фонд 1 000 руб.».

В усьому цьому дивує і обу­рює не стільки покровитель­ство розпусти першими ра­дянськими вождями – Леніним та його соратниками, як стад­ний інстинкт самого народу. Мовчимо про молодь, адже юний мозок за чисту монету може сприйняти будь-що, в тім числі і роздягання на людях, а от старше покоління, яке клало на груди хрест і било поклони у церкві, досягнувши солідного віку, почало оголяти свої немічні тіла на пляжах, в інших громадських місцях, а, зна­чить, підтримувало цю рефор­му… Зі спогадів лауреата Пулітцеровської премії Кнікерборгера, 1931 рік, берег Москви- ріки: «Тисячі чоловіків і жінок, дівчаток і хлопчиків, діток на руках, бабусів і дідусів грають в ігри, їдять провізію, звичай­ну для пікніка, купаються в річці чи просто приймають повітряні ванни, гріючись на сонечку. Більшість учасників пікніка – юних атлетів і більш старших людей – повністю голі. ..».

«Каждая комсомолка обяза­на отдаться любому комсомоль­цу по первому требованию, если он регулярно платит член­ские взносы и занимается общественной работой». А ось цей сороміцький заклик прописа­ний у першому Уставі російсь­кого комуністичного союзу мо­лоді. І як тільки більш зріла ра­дянська влада не замітала сліди цієї реформи, повністю знищити їх так і не могла.

Тож що спільного між цією, сторічної давнини, і нинішніми реформами? А якраз те, що і тоді, і нині вони можуть бути не­долугими, які в одному випадку руйнують інститут сім’ї, в іншо­му – межі районів. Що народ отримав гарного від сексуаль­ної реформи? Нічого, окрім ве­неричних хвороб, сотень тисяч байстрюків, яких віддавали в приюти і які ніколи так і не дізналися, хто їхні батьки. Тоді для чого було її впроваджува­ти? Ось що говорили про цю реформу історики того часу: «Было очень выгодно, чтобы люди между собой себя беспо­рядочно вели, чтобы это все было достоянием общественно­сти. Таким образом, проще кон­тролировать, наблюдать, смот­реть, внушать». А ще, говорячи сучасною мовою, – боротися з корупцією – тобто, красти.

А тепер – до сьогоднішньої реформи по децентралізації в частині створення ОТГ, попрос­ту – ліквідації районів. Нага­даємо, що перед цим ми вже «успішно» змінили назви ву­лиць та населених пунктів, після чого жити усім стало в рази краще, підняли пенсійний вік, тобто помолодшали на цілих п’ять років, уклали угоди із сімейними лікарями і, як на­слідок, лікування здешевшало в рази, а тепер от добровільно об’єднаємось в громади, щоб гроші мішками посипались нам на голови. Щодо створення ОТГ, то в нашому районі, здається, її просувають виключно для того, щоб простіше було всього кільком багатим дядькам заб­рати до рук земельку, якою ще можна поживитися. Тож їм – земля, а народу залишається лише благо.

Декому у нових, ще не ство­рених, громадах обіцяють ви­сокі посади і великі гроші, тож вони, бажаючи поскоріше сісти у омріяні крісла, і переконують нас об’єднатися. Переконують, переконують, а переконати не можуть. По другому і третьому кругу. Колись-таки народ ска­же досить, нехай відчепляться, піднімемо руку за. Так буде, бо вода камінь точить, а ми ж на­род податливий.

Але дратує те, що й обдури­ти лінуються. От хоч би й цього разу, під час прямого ефіру на «Радіо «Лтава» 31 липня. Вже традиційно кинувши на амбра­зуру свого секретаря Володи­мира Чикала, міський голова Сергій Максименко, щоб не бути ні клятим ні м’ятим, зали­шився в стороні, зіславшись на зайнятість, а той поїхав на об­ласть дискутувати в прямому ефірі. Як він сам зазначив, на тему створення ОТГ до дискусії готовий завжди. Знаючи Воло­димира Михайловича, скаже­мо, що поговорити про світле майбутнє він таки готовий. Го­ворив про нього і понад десять років тому, коли був, здається, у партії Юрія Костенка, гово­рить і нині, вже будучи в «Ук­ропі». Судячи з того, що він все таки бачить світло в кінці туне­лю, краще життя у нас ще не настало. Але він вірить, що на­ступить. Цього разу – неодмін­но, для того лише потрібно вступити в ОТГ. Що це дасть се- лові Ставківський сільський го­лова Володимир Баран, який більше робить ніж говорить і який теж брав участь у пере­дачі від Володимира Чикала так і не дізнався. Не почули цього і інші сільські голови, які при­їжджали до міської ради кілька місяців тому на «сватання». Коли ведуча, вже посміхаючись, запитала секретаря міської ради, яку конкретну роботу провела їхня рада, щоб селазахотіли влитися в нову грома­ду, той, звісно, нічого сказати не міг, бо роботи проведено не було. Говорив, що непогано було б звозити голів в успішні гро­мади, на що ведуча погодила­ся і запитала чому не звозили. Ну що їй міг відповісти Воло­димир Михайлович?

У його виступі прослідковувалися і певні розбіжності: то треба було зустрічатися і пе­реконувати голів та людей, а коли ці зустрічі під час гро­мадських слухань по селах про­ходили, він полетів у Турцію. Проронив, що у міській раді немає команди, цей його вислів точно не сподобався міському голові, бо команда там працює чимала і за два дні могла б по­бувати в усіх радах, а якщо йшлося не про кількість, а про якість, виходить, що команда у міській раді працює незлагоджено. Одним словом, тут вий­шов у Чикала якийсь прокол.

Коли запитали про закрит­тя шкіл, сказав, що, якщо якість освіти в них не відповідає су­часним критеріям, то такі шко­ли треба закрити. Але ж якщо захочуть зекономити на школах, то критерії за мить випишуть, як і сто років назад, коли сім’ю назвали пережитком буржуазії.

Пустослів’я на пустослів’ї і пустослів’ям поганяло. Двічі по­просивши песимістів зійти з дороги, які все ще стоять на шляху до створення ОТГ, нічого толкового Володимир Чикало так і не сказав. Одним словом, дайош сексуальну революцію і край, а далі – хоч трава не рос­ти.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>